"Моє ім'я запам'ятають на віки"
18 лютого 2014 року почалися найкривавіші події Революції Гідності. Вранці "Беркут" розігнав протестувальників, які з мирною ходою йшли до Верховної Ради. Потім силовики знесли барикаду на Інститутській і почали штурм. Майдан Незалежності намагалися зачистити двома БТР, тоді ж підпалили наметове містечко і Будинок профспілок.
Того дня загинули щонайменше 22 протестувальників, кілька сотень людей отримали важкі поранення. Загинув і наш земляк Андрій Черненко.
Народився Андрій Миколайович Черненко 9 грудня 1978 року у селі Слободо-Петрівка. Дитинство пройшло в Черкасах.
Проходив строкову службу у лавах Збройних сил України, служив у Мукачевому, де під час повені рятував мирних жителів.
Уперше прийшов на Майдан Незалежності у Києві після побиття студентів 30 листопада 2013 року. З того часу бував там майже щовечора, часто з друзями. Допомагав укріплювати барикади, возив шини, на своїй машині. Він не був членом Самооборони, не мав не тільки зброї, але й жодного захисту. Казав, що майдан переможе і без зброї, бо вийшов на мирний протест.
18 лютого 2014 року Андрій вийшов з дому о пів на дев’яту вечора. Обійняв дружину, яка залишилась удома з семимісячною донькою, сказав, що кохає її, і пішов на Майдан. Як і домовлялися, через 45 хвилин Андрій подзвонив Олені і сказав, що вже на Хрещатику. Це була їхня остання розмова. Більше телефон не відповідав. Незадовго Андрій отримав проникаюче вогнепальне поранення грудної клітини, приблизно о 9 годині вечора. Був доставлений з Будинку профспілок до 17-ї лікарні перед 22-ю вечора, де і помер о 23:20 того ж дня.
Андрію було 35 років. Залишилися дружина Олена та донька Яна. Похований на батьківщині у селі Слободо-Петрівка.
За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Андрію Черненку було присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю “За жертовність і любов до України”, а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно).
Ім’я та портрет героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві й на алеї Героїв Небесної Сотні, а також на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові.
Андрію було відкрито меморіальні дошки, 20 серпня 2014 року у Києві на фасаді будинку, де жив Герой та 16 лютого 2017 року у Черкасах на фасаді будівлі середньої загальноосвітньої школи № 8, де навчався Герой.
В Гребінківській міській публічній бібліотеці створена вистави-пам'ять "Моє ім'я запам'ятають на віки".
