Віддав своє молоде життя за мир і незалежність Батьківщини…
У п’ятницю гребінківці провели нашого земляка в останню путь. Згорьовану родину прийшли підтримати знайомі і незнайомі люди, адже це наше спільне горе, а війна – наше спільне лихо. Без сина залишилися згорьовані батьки, без батька – син та донька, без чоловіка – дружина, без брата – брат, без надійного товариша – побратими та друзі, без мужнього земляка та захисника – уся наша громада…
Під час траурного мітингу з прощальними словами виступили: міський голова В.І.Колісніченко, заступник начальника Лубенського районного ТЦК та СП І.Співак, директор Гребінківської гімназії О.П.Отченко, заступник директора Гребінківської гімназії С.І.Чайка, чин віспівування провели священнослужителі Православної Церкви України.
Ми усі разом молилися за упокій душі Олексія Устинова та інших наших захисників, котрі загинули на цій війні.
Дуже боляче усвідомлювати, що молоде життя обірвалось в розквіті сил. Скільки доброго і світлого могло бути попереду у цього героїчного захисника, але він віддав своє життя за Батьківщину і всіх нас.
Та смерть не зможе зруйнувати те, що залишив після себе Олексій – добрі справи та світлу пам’ять про себе.
Приносимо щирі співчуття рідним, близьким, друзям, розділяємо ваш біль втрати. Низький уклін Герою!
Олексій Устинов народився в Гребінці 29 вересня 1985 року. До дев’ятого класу навчався в Гребінківській гімназії, потім ще два роки навчався у Гребінківській середній школі №1.
Після закінчення школи навчався у Люботинському професійному ліцей залізничного транспорту, і здобув професію машиніст дрезини. У листопаді 2003 року був призваний на службу до лав Збройних Сил України. Вже там почав гартувати характер та здобував перші навички військової служби. Але ж чи думав тоді Олексій, що ще не раз йому доведеться брати до рук зброю, аби захищати Батьківщину від лютого загарбника…
Після служби в армії він влаштувався до Гребінківської дистанції колії, і до звільнення у 2018 році, працював монтером колії. Та уже у 2015 році Олексія знову мобілізували до армії, захищати Східні рубежі нашої Батьківщини. Війна лишила у душі і в пам’яті чоловіка важкий слід. Більше року йому довелося брати участь у боях на Донбасі…
Після повернення з АТО, налагоджував звичне життя, працював, мріяв, що війна ось – ось закінчиться, і знову запанує мир у нашій державі. Та 24 лютого ці мрії мільйонів українців зруйнував ворожий віроломний напад рашистів. А вже 25 лютого Олексій був призваний до лав Збройних Сил України. Батьківщина знову покликала захисника взяти до рук зброю і боронити рідну землю від загарбників.
Усі ці тяжкі місяці війни ведуться запеклі і важкі бої. За кожен метр рідної землі ми платимо кров’ю і життями наших захисників та ні в чому не винних мирних жителів.
Олексій Віталійович Устинов загинув 17 жовтня у боях на Донеччині.
Вічний спокій його героїчній і сміливій душі, вічна шана і подяка від земляків, вічна і нетлінна пам’ять Герою!
