Серце захисника не витримало…
Війна приносить багато смутку і болю. На жаль, надто дорогою ціною дається нам свобода і незалежність. Сьогодні жителі нашої громади з невимовним сумом і великим жалем проводжали в останню земну дорогу нашого земляка Руслана Барана з Овсюків.
Руслан Григорович БАРАН народився 2 липня 1978 року в с. Дмитрівка Каховського району Херсонської області. З 1983 року проживав на Гребінківщині в с.Овсюки. Навчався у в Овсюківській школі, а згодом здобув професію агронома в Березово – Рудському технікумі. Службу в лавах Збройних Сил України проходив у Маріуполі. Потім працював в Овсюках, а пізніше в Києві.
З початку повномасштабного вторгнення був призваний по мобілізації та проходив службу на Київщині у військовій частині А0222, був командиром механізованого відділення – командир машини механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону. Мав позивний «Маестро».
Разом з дружиною виховував двох синів Дмитра та Андрія.
Руслан був порядною, щирою, чесною і відданою людиною, боровся за мирне небо для всіх нас, щасливе майбутнє дітей, незалежність і свободу для рідної землі, за право називатися українцями. Але його серце не витримало та зупинилося 28 жовтня 2022 року.
Щирі співчуття рідним та близьким, розділяємо ваш біль та схиляємо голову в глибокій скорботі…
І хоч він народився далеко від Полтавщини, та Гребінківська земля стала за всі ці роки для нього рідною. Адже тут він прожив із дитинства, тут навчався в школі, здобував освіту, працював, зустрів своє кохання і створив родину. Тут, у Овсюках, бодай якої звістки із трепетом чекали мама та вітчим та уся його велика родина. Сьогодні біля двору, де жив Руслан Григорович Баран в Овсюках, відбувся траурний мітинг прощання із захисником.
Провести в останню путь воїна прийшли рідні, друзі, односельці рідні, побратими, жителі нашої громади, які навіть не знали героя особисто, та все ж вважають за потрібне віддати останню данину пам’яті захиснику. Багато теплих слів про Руслана Григоровича Барана сказали у своїх виступах міський голова В.І.Колісніченко, Н.І.Теслімова, Н.О.Бігун. Стоячи на колінах у глибокій скорботі ми провели в останню путь нашого земляка – захисника.
Руслан віддав своє життя за Батьківщину, за український народ, за рідну землю. Його смерть це непоправна втрата не лише для рідних та побратимів, а й для усієї громади і всієї держави. Висловлюємо щирі співчуття всім рідним і близьким. Вічна пам’ять захисникові!
