З історії портретів Євгена Гребінки
З історії портретів Євгена Гребінки.
До нашого часу збереглося 5 портретів Євгена Гребінки.
До вашої уваги історія про один із них.
Портрет, який зберігається в Національному музеї Т.Г. Шевченка. Його знайшов і дослідив у 1947 році, в селі Грушківка, літературознавець, наш земляк (із Городища) – Леонід Федосович Стеценко.
Час написання цього портрета відноситься до 1832-1833 років. Написаний він студентським товаришем Євгена Павловича Аполлоном Мокрицьким, який був родом із села Олександрівка.
Цей портрет Євген подарував своїй сестрі Ганні Павлівні, яка була одружена із Львом Миколайовичем Свічкою, власником села Грушківка.
Сестра Гребінки померла 13.02.1834 року, а портрет переходив від покоління до покоління, як сімейна реліквія. У 1899 році помер останній із роду Свічок і портрет на зберігання взяли грушківські селяни, які подарували його місцевому лікарю Павлу Павловичу Тітову, якого в селі дуже поважали.
Портрет Леоніду Федосовичу в 1947 році передала нова володарка лікарської спадщини Євдокія Петрівна Запорожець, лікар Павло Павлович Тітов помер в грудні 1946 року.
На цьому портреті ми бачимо Гребінку у військовому мундирі. Поряд з байкарем його улюблений пес – Пілат. Одягнений Євген Павлович у мундир, який одягали офіцери Восьмого Малоросійського козачого полку, але не на службі, а вдома.
Портрет написаний після того, як Гребінка вийшов у відставку з військової служби. Скарги на нудьгу і одноманітність хутірського життя відобразилися на обличчі письменника. «Піст суворим перстом своїм наклав на обличчя всіх відбиток суму… Я не знаю, чому журба подружила зі мною» - писав Євген Павлович 13 лютого 1833 року в листі до товариша Миколи Новицького.
Далі буде…
