15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав
Покотилась у вічність афганська дорога,
Пломеніють над нею тривожні зірки.
Мов полеглі солдати з граніту виходять
І, вкарбовані в пам’ять, ідуть у віки!..
...
©Ольга Пилипчук
15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Саме цього дня 1989 року з Афганістану були виведені радянські війська, які з 25 грудня 1979 брали участь у війні на території цієї країни.
Минуло 34 роки, але до цього часу не притупилися душевні страждання від втрат у рідних, у колишніх воїнів-афганців, які бережуть пам'ять про події тих років та своїх бойових побратимів.
Згідно зі статистикою, в Афганістані загинули 4 тисячі українців. 72 українських воїни зникли безвісти. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовами, 711 дітей – сиротами. Більше 8 тисяч українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися особами з інвалідністю. А скільки їх пропало безвісти чи потрапило в полон! А ті, хто залишилися живими, пройшли сувору школу випробування долею. На жаль, не повернулись з чужої для нас війни наші земляки: В’ячеслав Лелеко та Петро Романенко.
Лелеко В'ячеслав Михайлович народився 12 січня 1952 р. у м. Гребінка.
Навчався у Гребінківській загальноосвітній школі №4.
Добре навчався і активно займався спортом.
Успішно закінчив вище загальновійськове командне училище.
З грудня 1980 р. по 1981 рік виконував військовий обов'язок на території республіки Афганістан. В січні 1981 року був тяжко поранений. Помер від ран 5 січня 1981 року. Похований в м. Гребінка.
Романенко Петро Григорович народився 6 червня 1953 року в с. Паризька Комуна, нині с. Польове Гребінківської громади.
До призову на строкову військову службу працював слюсарем в Локомотивному депо станції Гребінка.
Після закінчення строкової служби закінчив школу прапорщиків.
У червні 1985 р. був відправлений для проходження військової служби в республіці Афганістан.
Загинув 15 серпня 1985 року. Похований в с. Паризька Комуна
В 2014 році тисячі афганців та ветеранів інших війн пішли добровольцями, обороняти нашу землю на Сході України.
Багато їх воює в ЗСУ передаючи бойовий досвід молодим воїнам.
Наш святий обов’язок пам’ятати про тих, кого немає з нами, хто загинув на війні.
Куди б не йшов, не їхав ти,
А тут ти зупинись,
Могилі рідній, дорогій
Всім серцем поклонись!
