До рубрики «Шевченківський тиждень». Продовження
До рубрики «Шевченківський тиждень». Продовження.
Серед гостей балу миттєво поширилася звістка про присутність у палаці Тараса Шевченка. Всі вітали поета з виходом «Кобзаря», читали його вірші, прагнули розмовляти з Тарасом рідною українською мовою.
Вільно почувався Тарас у будь-якому середовищі, ніколи не зважав на титули і звання присутніх.
Тетяна Густавівна дуже зраділа такому гостю і надала право відкрити бал, першим танцем, Тарасові Григоровичу Шевченку, а до пари поетові вона відрекомендувала молоду місцеву красуню Ганну Іванівну Закревську – власницю палацу в Березовій Рудці.
Саме тоді у життя Тараса увійшла гарна й молода, але одружена мати двох дітей. Тарас і Ганна зустрілися серед шумного балу, де разом танцювали «Дудочку».
Увесь цей вечір Тарас не відходив від Ганни – її очі «чорні аж голубі» на все життя полонили його душу. На згадку про цей вечір Шевченко просив у Закревської хоч одну блакитну квітку, якими була оздоблена сукня княгині.
Через два роки Олександр Афанасьєв-Чужбинський випадково побачив цю квітку в Тараса. Тоді Шевченко зніяковів, бо це був дорогий і таємний знак спогаду.
Кобзар багато разів відвідував Ганну і Платона Закревських у Березовій Рудці, адже поет приятелював з братами-власниками і таємно кохав Галину.
Пізніше Шевченко не раз відвідував Віктора Закревського, молодшого брата Платона. Саме через Віктора листувалися закохані Ганна й Тарас.
Закревські кожної зими жили в Петербурзі, там закохані таємно зустрічалися. Злі язики пліткували, що від того зв’язку з 30-літнім поетом Ганна Закревська народила доньку Софію. Втім, Шевченко дитину своєю не визнав, як і господар маєтку.
Шевченко був щиро закоханий у Закревську і навіть через багато років будучи на засланні Шевченко напише дуже відвертий вірш присвячений Ганні Закревській, позначивши його «Г.З.» («Немає гірше як в неволі…»)
Продовження історії очікуйте завтра.
