26 квітня – День Чорнобильської трагедії
26 квітня – День Чорнобильської трагедії.
Минуло 37 років від того дня, як у мальовничому куточку Полісся України сталася техногенна катастрофа, наслідки якої ми відчуваємо і сьогодні. І ставимо питання:
Чому це сталося? Яка причина катастрофи?
Відповідь одна – людська безвідповідальність, багаторічна звичка до показухи, вихваляння цифрами і красивою звітністю про досягнення, яке було такими популярним за радянських часів.
Блок, на якому відбувся вибух, був введений в дію у грудні 1983 року. А за 7 років до трагедії Андрій Тарковський зняв фільм-пророцтво "Сталкер". У ньому він передбачав події, які відбулися 26 квітня 1986 року. Відомий український драматург Олександр Левада написав у 1973 році п'єсу "Здрастуй Припять". Вона була присвячена проблемам будівництва Чорнобильської АЕС. В ній, навіть, була сценка переселення людей за 50 км. від атомної станції. Про це писали: О. Дмитренко у своєму творі-повісті "Літорость", М. Ковалевська в газеті "Літературна Україна", а група відомих українських вчених звернулась із листом до Першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Щербицького про те, що неможливо будувати Атомну станцію, саме поблизу Столиці України, на території Поліської зони. Але цих попереджень ніхто не бажав почути, особливо партійне керівництво з Москви. Усуперед всьому велося будівництво Чорнобильської АЕС.
А 26 квітня 1986 року "пророцтва" збулись. На 4 блоці Чорнобильської атомної станції стався вибух.
Блок був введений в дію в 1983 році, працював 2 роки безперебійно. Після 2-х років роботи, за інструкцією, його повинні були зупинити на плановий ремонт, але перед його зупинкою дирекція Атомної станції запланувала провести випробування одного із турбогенераторів, втім якість програми випробувань, як виявилось, була на низькому рівні. В програмі випробувань не були передбачені необхідні заходи безпеки. За декілька годин , а точніше 25 квітня, 14 годин була відключена система аварійного охолодження реактора і ті, хто мали б проводити експеримент уже хотіли приступити до випробувань, але в цей час поступила вимога диспетчера, в ній було наказано продовжити роботу 4 блоку. Він продовжував працювати з порушенням всіх вимог інструкції до останньої секунди, а саме до 1 години 23 хвилин, з відключеною системою аварійного охолодження. І все закінчилося вибухом 4 блоку атомної станції.
Про наслідки цього вибуху керівники держави замовчували, а вони були жахливими! Під час гасіння пожежі, яка розповсюдилась на 4 енергоблоці, загинув 31 чоловік, серед них працівники станції і пожежники. Було госпіталізовано 300 чоловік, з них 237 чоловік – із діагнозом променева хвороба. З них 129 чоловік мали смертельні дози опромінення, і були направлені в московський госпіталь. Загальна сума збитків у перші дні становила 2 млрд. карбованців. Це були перші герої, які ціною власного життя врятували Україну і світ від страшної катастрофи.
А потім почалась ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи. Тисячі людей, з усіх кінців України, брали участь у її ліквідації втрачаючи найцінніше – власне здоров'я.
Навколо станції була визначена тридцяти кілометрова зона, звідки було виселено 116 тис. чоловік. Вона стала обезлюдненою. В ліквідації аварії на ЧАЕС активну участь брали і наші земляки. В травні 1986 року велика кількість техніки була відправлена з різних кінців нашої області для евакуації людей із 30-кілометрової зони. Населення України не було поінформовано про наслідки аварії і радіаційний фон.
Із Гребінківської райсільгосптехніки були направлені машини для вивезення худоби та майна. Цю групу очолював механік Сільгосптехніки Іван Євгенійович Савлук. Його вже кілька років немає серед нас, як і багатьої із тих, хто в травні, того 1986 року, був на передовій цього лиха.
Минуло 37 років, але Чорнобиль і до цього часу залишається глибокою раною в історії України.
…
©Людмила Безвиненко, завідуюча Гребінківський міський краєзнавчий музей.
